Не стало Заслуженої артистки Росії, музиканта-валторніста, активної людини, гарячої патріотки - України. Багато хто з акторського світу Петербурга, члени української громади Петербурга, просто знайомі і друзі з подякою і теплом будуть згадувати цю активну веселу жінку, її гарячий характер, її добру посмішку і веселу вдачу. Завжди повна енергії і насичена ідеями вона всіма силами старалася служити мистецтву і рідному народу. Це проявлялося в конкретних справах, в конкретній допомозі людям – когось запросити на концерт, когось до створеного нею хору або ансамблю, а комусь допомогти матеріально. А скільки людей відчули на собі її хлібосольність і гостинність! Велика кількість людей знали нашу Валю, і кожен з них може розповісти про неї щось своє світле і добре. Вона була непростою людиною, але завжди внутрішня доброта, простота у відносинах, бажання допомогти, підтримати, бути корисною, перевершувало любі недоліки.
Народилася Валентина Андріївна в Одесі 13 березня 1942 року. Життя без жалю поводилося з нею. Раннє сирітство, виховання в дитячому будинку. Потім Одеське музичне училище та вибір незвичайного для дівчини інструменту – вона вибрала валторну. Потім Петербург. Захоплена його незвичайною північною красою, вона продовжує вчитися тепер вже в Ленінградській Консерваторії. Грає в різних оркестрах міста, працює викладачем по класу валторни в Ленінградській Консерваторії. Разом з оркестрами активно гастролює по країні і за кордоном. З часом, починає виступати з сольними концертами для валторни.
Валентині Андріївні, за багатолітню активну концертну і викладацьку діяльність було присвоєно почесне звання Заслуженої артистки Російської Федерації.
Завжди приймає активну участь в суспільному житті, в кінці восьмидесятих років минулого століття Валентина Андріївна знаходить новий вихід для своєї енергії. В той час в Петербурзі активно відроджувалися національні громади, і Валентина Андріївна з головою пірнає в цей процес. Вона стає членом Українського Товариства ім. Тараса Шевченка. Багато інших національних об’єднань міста з якими її зводило життя, також відчували її підтримку. В Українському Товаристві, після приходу туди Валі, рідко який концерт, вечір, меморіальний захід обходився без її участі. Вона активно вивчає українську мову, збирає велику бібліотеку на українській мові, підтримує перші кроки українського друку в Петербурзі, часто буває на різних імпрезах у Києві, Одесі та інших містах України. Чудовий організатор, вона складала програми, приймала участь в репетиціях, запрошувала до Товариства ведучих акторів Петербурга, була організатором і ведучою численної кількості торжеств, концертів, вечорів. Особливу увагу Валентина Андріївна приділяла етнографічній темі, збирала українську вишивку, підтримувала і пропагувала гру на українських національних інструментах, зокрема на бандурі. В 1994 році вона зареєструвала Фонд української культури i була його постійним керівником. Її діяльність на ниві розвитку української культури була високо оцінена керівництвом УНКА Петербурга, кандидатура Валентини Андріївни була представлена уряду України для присвоєння звання заслуженого діяча культури України.
- Її адреси в Петербурзі, – це театри, концертні зали, і відкриті сценічні площадки. Це БК Кірова на Василівському острові, це Академія мистецтв на набережній Неви, Будинок національних культур на Моховій, Будинок народної творчості в провулку Антоненко і звичайний житловий будинок з маленькою квартирою на початку Гражданського, де часто збиралися її колеги і друзі.
- Її люди - їх багато, вони дуже різні, їх десятки і, можливо сотні... це ми з вами.
- Її добрі справи... ми спробували окреслити їх, але що може одна сторінка... – ви краще знаєте і пам’ятаєте про них.
...«Відходять люди, їх не повернути, їх дальні світи не відродити, і кожен раз так хочеться мені, від цієї безповоротності кричати»... Не скажеш краще Заболоцького.
Шкода. Дуже шкода. Так даремно і так рано... Ми, Валя, будемо пам’ятати тебе. Все лишнє сплине за рікою часу, залишиться чисте, щире, світле. А нам залишаться твої мрії, твої плани, твої добрі справи і твоє постійне бажання творити і допомагати. Ми будемо пам’ятати. Ти залишила свій слід в пам’яті, в серцях і душах багатьох із нас. Ти залишишся з нами. Хочеться сказати звичне в таких випадках – спи спокійно, - але хіба можна так про тебе сказати, Валя?
- 25 жовтня, вночі, перестало битися серце Валентини Андріївни Блажчук ...
1) Єлізаветинська лікарня (морг) - 13.00-проїзд - ст.метро "Политехническая"-автобус 69, 13 до зупинки "Северный рынок"
2) Крематорий-14.30-15.00-панихида-
3) Поминальний обід-17.00-вул.Антоненко-2 (Дом народного творчества)
20 червня 2009 року - в Петербзі - Останній Творчий вечір Валентини Блажчук>>>
НАША ВАЛЯ ЗАВЖДИ З НАМИ>>>
