І МЕРТВИМ, І
ЖИВИМ, І НЕНАРОДЖЕННИМ
землякам моїм в Україні і не в Україні моє
дружнєє
ПОСЛАНІЄ
Аще, кто речет, яко люблю Бога, а
брата свого ненавидить, ложь єсть
Соборне послання
Іоанна
... Учитесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й
свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того Бог
карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди
проганяють,
І немає злому
На всій землі
безконечній
Веселого дому.
Я ридаю, як згадаю
Діла
незабутні
Дідів наших. Тяжкі діла!
Якби їх забути,
Я оддав
би веселого
Віку половину.
Отака-то наша слава,
Слава
України.
Отак і Ви прочитайте,
Щоб не сонним снилось
Всі
неправди, щоб розкрились
Високі могили
Перед Вашими
очима,
Щоб ви розпитали
Мучеників: кого, коли,
За що
розпинали !
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата -
Нехай мати посміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить
дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілуйте
Вольними
устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра
слава,
Слава України,
І світ ясний, невечірній
Тихо
засіяє...
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас благаю !
* * *Тарас Шевченко
14 грудня 1845
року
В'юнища
|
Розмістіть свій Інвестиційний проект
Розмістіть свою Рекламу
Якщо вами була виявлена помилка на наших сторінках Web-сайту,
напишіть нам про це. Ми будемо Вам щиро вдячні
Пишіть
до нас >>>
|
|
День НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ в Санкт – Петербурзі | |
Мітинг з нагоди 19-ї річниці Незалежності України біля пам’ятника Т.Г.Шевченку відкриває народний артист Росії Сершій Новожилов.
Є ньюанс. Часто кепкуючи з української незалежності росіяни (і не тільки) попадають «в саму точку»: незалежності від кого? Хоч відповідь однозначна, що для українця, чи росіянина - певно від Росії - не від Узбекистану ж! Аж 19 років, як співається в пісні «бентежить кров» таке неподобство! І усіма фібрами слов’янської душі: -розрізали по живому! (читай-мало не зрадили). І герої не ті.І церква не та.І територія подарована...
Та все ж таки, висловлюючись словами незабвенного росіянина Козьми Пруткова, - Жив, курілка! А все інше в порівнянні з світовою революцією - самі знаєте що...
Вітальне слово Генерального Консула України в Санкт-Петербурзі Наталії Прокопович.
Так от: 24 серпня 2010 року українці Санкт Петербургу в 19 раз зібралися вшанувати в таких муках вистражданну НЕЗАЛЕЖНІСТЬ своєї Батьківщини. І тут хочу зробити реверанс в бік нашого Генерального Консула України в Санкт–Петербурзі пані Наталії Володимирівни Прокопович: з її приїздом до Санкт-Петербургу всі українські заходи в місті стали щирими (є таке українське слово!). Не просто для «галочки», за для протоколу, де просто необхідно приймати участь представникам консулату, з’являється в українській громаді пані Наталія. Вона обов’язково з’ясує всі тонкощі сценарію поділиться своїми думками, щоб дійсно все було «на рівні». А багато заходів в українському житті Санкт-Петербургу пропонує сама (хоч це не так-то легко, вважаючи на її зайнятість по службі). Вже в традицію ввійшли в місті благодійні концерти під егідою консулату в Большом залі Філармонії, опікування дитячих православних приютів міста, підтримка гастролів українських театрів (гастролі Театру ім.І.Франка із м. Києва, 2010 р.), Фестивалю «Українська весна в Санкт-Петербурзі», святкування Дня Св.Миколая і т.д.
От і цього року святкування Дня НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ вилилось в низку дуже цікавих заходів:
Після покладання квітів до пам’ятника Т.Г.Шевченку - фотографія на пам’ять.
Яке ж свято без української пісні? Співають: Людмила Марченко та Валентин Іващенко. Акомпонує Борис Зонов, керівник ансамблю «Отрада»
-це і покладання квітів до пам’ятника Т.Г.Шевченку (з концертом української пісні),
молебінь за УКРАЇНУ в Смоленській церкві (в якій відпівали Т.Г.Шевченка),
Екскурсія в музеї етнографії народів Росії (розділ української культури). Біля чумацького воза.
Українські національні строї різних регіонів України.
Хлібороб і чабан.
екскурсія і презентація українських книжок казок виданих на кошти українського мецената пана Асаула А.М.
Останній захід організований досить новою українською організацією «Славутич» ( керівник пан Петренко).
А українські казки будуть передані в Україну, як запевнив пан Асаул, і вручені кожній дитині шкільного віку в Решетилівському районі, що на Полтавщині.
Анатолій Асаул: презентація книги українських казок,виданої на власні кошти.
До речі Анатолій Миколаєвич Асаул - почесний громадянин Решетилівського району, і звання, як він сам каже, зобов’язує.
Що для мене Вкраїна...
Що для мене Вкраїна –
Ви хотіли б дізнатись?
Хіба ж можна так просто
Вам про це розказати?
Хоч чому ж і не просто?
Справа в тім, як сказати:
Адже ж, дійсно, все просто,
Україна – це мати.
Маму можна любити
Й слів високих не знати.
Мама все зрозуміє,
Бо на те вона й мати.
Так із цим почуттям,
Що тут можна додати?
Україна!!! І здавить,
Й сліз не зможеш стримати –
Так і бризнуть...
І кручі, і степи, і дзвіниці,
І Великий Шевченко,
Й чарівні молодиці...
І дзвінка, і ласкава,
Задушевно-болюча,
Солов’їною звана
Наша мова співуча.
Що для мене Вкраїна?
Це дитинство і юність.
Це кохана дівчина,
Перша радість і хмурість...
Ну, та що особисте!
Чи там сало, горілка,
«Українське ігристе»,
Галушки та печінка?
Все не те...
Україна – це гордість,
Що наповнює груди,
За козацький той дух,
Що несуть наші люди!
Що для мене Вкраїна?
Київ? Пісня? Карпати?
Хіба ж можна про це
На словах розказати?
Це – у серці...
|
* * * Валентин Іващенко
24 серпня 2010 року
Санкт -Петербург
 |
|
Технології
