|
|
|
Міроприємства:Вшанування пам’яті до 200-річчя Миколи Гоголя у Санкт-Петербурзі | |
|
Тут український дух –тут Україною пахне!
1 квіиня 2009 року Українська діаспора Санкт-Петербургу перед покладанням квітів М.В.Гоголю
Гоголівський дух вітав над Санкт Петербургом безперечно завжди, з дня появи в Північній Пальмірі «чистителя людських душ» ЗАДУМАЙТЕСЬ – ГОСТРІШЕ МИКОЛИ ВАСИЛЬОВИЧА НІХТО НЕ ПИСАВ ПРО СИСТЕМУ (ДЕРЖАВНУ ПЕВНО) АЛЕ ЙОМУ БУЛО ДОЗВОЛЕНО, ЯК СВЯЩЕННИКУ, ПРОПОВІДУВАТИ ДОБРЕ і ВІЧНЕ. За радянських часів дозволялось «делать жизнь с товарища Дзержинского». За всіх часів, з дня появи Гоголя літературного, люди, все-таки будували свое життя по моральним принципам великого мислителя. Були борці, а були й творці. В усіх одна ціль – зробити це життя кращим. Тільки методи різні. Час показує, що майбутнє за Миколою Васильовичем, адже впродовж двох століть ця не дуже весела в житті людина зуміла залишитися для нас близькою і зрозумілою! В тих чи інших життевих ситуаціях ми, дійсно, себе «чистимо по Гоголю». І тому в ювілейний рік Генія кожному захотілось віддати йому належне. Такої маси заходів я не пам’ятаю навіть на ювілеї Пушкіна.
Ось тільки деякий їх перелік (я не предентую на абсолют) :
- Маріїнський театр – проект «Гоголіада» (Музичний фестиваль до «200 – річчя Гоголя). Педставлені три одноактові опери: «Тяжба» Світлани Нестерової, «Шпонька и его тетушка» Настасії Безпалової, «Коляска» Вячеслава Круглика;
-Олександріївський театр - постановка «Ревізора» (постановка Валерія Фокіна);
- Мюзік-хол – вистава «Брак» - на тему М.В.Гоголя «Женитьба»;
- ДК Ленсовета - «Записки сумасшедшего»;
- Виставка зали «Манежа» - «Музей Гоголя»;
- Всеросійський музей А.С.Пушкіна на Мойці 12 – виставка графіки Віктора Вільнера Імпровізації на теми Петербурга Гоголя;
Виступає директор музею М.В.Гоголя Єгіазаров Володимир Павлович
Під час мітингу на сцені: виступає директор Ермітажу - Піотровський Михайло Борисович
Валентина Блажчук, Генеральний консул України в Санкт-Петербурзі Прокопович Н.В. та директор музею М.В Гоголя Єгіазаров В.П.
А основне вуличне дійство відбулося біля садиби – музею М.В.Гоголя, де на міському подвр’ї члени ТВЖ (товариство власників житла) створили гоголівський «хуторок» з настінними малюнками героїв творів письменника, українських мотивів (все-таки «говори не говори» - а Гоголь українець) театрального антуражу, як то підводи з дарунками полів і садів (до речі -які потім послужили закускою до традиційного фуршету!).
Ансамбль "Сузір'я" в "Малих сорочинцях" -так називають подвір'я коло музею Гоголя
То там то сям бродили люди в українських строях, вусаті запоророжці з шаблюками, з підсилювачів звуку лунала українська музика.І взагалі – пахло Україною! Тут нікуди не дінешся - Гоголь –це перш за все Українське - Двірцева площа дуже до души - але Хрещатик –у самому серці, як співаеться в відомій пісні української громади Петербургу (автор Віолета Гріневєч)
Біля Неви
Біля Неви я мрію про Дніпро,
Про степ вкраїнський думки не кидаю,
Хоч Петербург я поважаю за добро,
Про Україну я завжди співаю.
Двірцева площа дуже до душі-
Але Хрещатик у самому серці.
О ,Петербург! –Це каменя вірші,
Ти мій останній, але Київ перший.
У Балтики суворая краса:
Широкії північнії простори…
А Крим –це казка й справжні чудеса,
Це мое рідне, синє Чорне море!
Я в Петербурзі вже давно живу,
Його величність я збагнути мушу.
Його давно люблю я наяву -
Та українську маю серце й душу!
Видно ця україрська душа й дала можливість створити Миколі Васильовичу незабутні характерні образи запоріжських козаків («Тарас Бульба») мешканців «Вечорів на хуторі …» - зробити те російською мовою, що не змогли рідною, українською безліч інших митців – пробудити на віки вічні повагу та любов до України, українського народу інших народів. Гоголівський дух (читай український) вітає над Петербургом.
І робить те що не під силу жодним політикам – сіє зерна любові поміж народами, націями -і не терпить фальші! Це що до нового творіння геніального, але, на жаль , «заказного» кінорежисера Бортко (фільм «Тарас Бульба»).
Взявшись аналізувати Гоголівський ювілей, я довго думав, що ж головне в цій масовій тусовні-бажання показати себе, виділитись на фоні ГЕНІЯ. Мабуть є й такі спроби. Але все таки головне в цьому масовому майже ідолопоклонству – повернення до ЛЮДИНИ з великої букви. В якому-то розумінні Гоголь об’еднав людей, просвітлив їхні обличчя, вселив у думи і вчинки ЛЮБОВ. Українські організації міста - чи то національно-культурна автономія, чи Фонд культури і т.д. певно не були в стороні . Ознаменувався виставою «Вечорів на хуторі…» Новий 2009 рік у корчмі «Сало». Режисер постановщик цього дійства – талановита, молода студентка з міста Житомира Ірина Роткевич. Треба було бачити з яким задоволенням разом з акторами (студенти Аадемії культури і музиканти ансамблю «Співаночки» - керівник Валентин Іващенко ) приймали участь в «житті Діканьки» петербуржці, які вирішили в корчмі зустріти це свято.
А вертаючись до ювілейного квітня (1 кв1тня – день народження М.В.Гоголя) можна згадати низку заходів організованих українцями Санкт Петербургу:
Ансамбль "Сузір'я"
- 28 березня 2009 року - участь у святі до 200 річниці М.В.Гоголя в бібліотеці ім. Миколи.Рубцова, де був представлений новий часопис українців Петербургу (щоправда російською мовою). «Нова основа» - редактор Борис Бойченко. Журнал оновлюеться з претензіею на наукове осмислення українського життя та розвитку україністики взагалі в Петербурзі (оновлюеться, тому що «Основа» в українців уже булла в 1861 році. Проіснувавши трохи більше року була «успішно» закрита царським урядом. В часописі цікаві паралелі проведені м1ж Тарасом Шевченком і Миколою Гоголем, які в житті так і не зустрілись. Щира подяка за цікаве дослідження Олександру Стащаку!
- 2 квітня 2009 року - вечір організований національно-культурною автономіею (голова автомії Василь Тегза) разом з викладачами Державного Університету Санкт –Петербургу (на жаль, забули про оголошення та про студентів на яких була розрахована программа і вечір вийшов для артистів та їх знайомих); а програма булла достойна показу по ТВ;
-1 кв1тня 2009 року - вшанування М.В.Гоголя біля музею було б прісним , як говорять в Укра1н1, без участі в ньому ансамблю Фонду української культури «Сузір’я» ( керівник Засл. артистка Росії Валентина Блажчук) Ось як про це написали в газеті «Петербугский дневник» от 6 – го апреля 2009 года: Удалые запорожцы с саблями, красные шаровары, вышитые украинские сорочки - такое не часто можно увидеть в обычном петербургском дворе. Настоящие «Вечера на хуторе»… только далеко от Диканьки.
Так, дійсно далеко. І велика подяка М.В.Гоголю, що дякуючи його творчості мила ненька Україна до нас в гості прилетіла!
* * *Текст:
Валентин Іващенко
Світлини: Валерій Майборода
 |
|
Технології
