|
Наше життя: Мистецтво - таланти - Поезія - Красилич Галина Павлівна - Віршики дітям | |
Українська ментальність
Санкт-Петербурга |
|
КИЦЯ
Призвичаїлася киця
Навесні і влітку
Крізь вікно стрибать в світлицю
Просто на долівку.
Восени не йме нам віри,
Що закрито вікна.
Кличу: "Йди хутчій крізь двері!"
"Ні-ів!.. Я так не звикла!.."
Мокне киця на дощі
І не йде до хати...
Може треба їй мерщій
Парасольку дати?!
* * *
БАРАНЧИКВеселий баранчик! Живе він у горах,
Де сонечко сяє в струмочках прозорих.
Він радо виходе назустріч світанку,
Вітаючи день. І так робить щоранку.
Він любе сміятись під шум водоспаду!
Він весь кучерявий і ніжний, мов гроно
Достиглого десь восени винограду,
Що вкритий росою краплистою рано.
Як гляне баранчик з гори вниз на села,
Зі сміхом наспівує пісню вевелу...
Він любе духмяну траву полонини,
Де світ весь блакитний під хмарами лине.
Веселий баранчик!.. Тож смійся, стрибай!..
І в гості у горах мене зустрічай...
Сторінка:[1][2][3] |
|