ДУША ТАРАСА
Над Невою пicня лине
I в сутiнках тане,
Ой, хто ж ї ї спiватиме,
Як мене не стане?
Хто складати буде гiмни
Українськiй мовi,
Щоб спинялось серце бiдне
На кожному словi?
Про Шевченка хто згадає
I про невмирущу,
Що бездомною блукає,
Тарасову душу?
У вiдчаї трiпотiла,
Cлiзьми обливалась,
В Українi його тiло,
Душа - тут зосталась...
Я не сам пiснi складаю,
Про рiдну Вкраїну,
То менi допомагає
Та душа невинна.
Навiть невська хвиля каже -
Козацька недоля:
"Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля!"...
Не змарнiють з часоплину
Думки про Тараса -
Буде вiчно в Україну
Летiть пiсня наша!
1997 р.
«Мы любим и славим тебя, Петербург»
2003,С.-Пб. Тир.500 прим.
«Свiтлиця» № 44, 1997, Донецьк, тир. 6 000 прим.
* * *
НЕ ЦУРАЙТЕСЯ РІДНОЇ МОВИ!
Наказав менi з братом наш батько колись,
Як нас вiв до росiйської школи:
Пам'ятайте, що ви - України сини,
Не цурайтеся рідної мови!
Будьте гордi i гiднi своєї землi-
Ваше мiсце на нiй вона вкаже,
I пильнуйте, щоб лiтера "в" при кiнцi
Не ганьбила би прiзвище наше…
Як тебе розпинали у тяжкi часи
За одне українське лиш слово,
Україно! Твої Калинцi та Стуси
Не цуралися рiдної мови…
Я за долею мiряв нелегкi шляхи,
За далекi поїхав кордони.
Але батькiв завiт пам'ятав я завжди,
Не цураючись рiдної мови.
I коли у анкетах питали про те,
Росiянин я є, чи чужинець,
Я пригадував, батьку мiй рiдний, тебе
I виводив завжди: у к р а ї н е ц ь.
«Молода Україна» № 438, 1997,Торонто, тир.5 000 прим.
«Берестейський край» № 39, 1997, Брест, тир. 1 000 прим.
«Свiтлиця» № 38 2000, Донецьк, тир. 6 000 прим.
«Кримська свiтлиця» № 71-72, 2000,Сiмф-ль., тир. 3 200 прим.
«Провiсник» № 1, 2002, Москва, тир. 500 прим.
* * *
МИ РОДОМ З CЕЛА
Ми з моїм батьком родом звiдтiля,
Де роси в лузi падають спiвночi,
Де рiчка Грунь ласкаво по-жiночi
Село Синiвку нiжно обняла.
П р и с п i в:
Отож, нам дуже з батьком повезло,
Що нашi душi повняться пiснями,
Немов птахи, спiвають до нестями,
Коли в квiту купається село.
Там свiтлi води в чистих криницях,
Там риба виграє в широких плесах,
Земля i небо там буяють в веснах,
Там битий був не раз пiдступний лях.
П р и с п i в
Там солов'ї дрiмати не дають
Гаям старим в яснi травневi ночi -
Ялинам маряться лiта дiвочi,
Дуби козацьку славу стережуть.
П р и с п i в
«Свiтлиця» № 36, 2001, Донецьк, тир. 6 000 прим.
* * *
Свiтлiй пам'ятi Т.Г. Шевченка присвячено
ТУГА ЗА УКРАЇНОЮ
Ми з моїм батьком родом звiдтiля,
Музика Валеpiана Стратуци
Я сумно дивлюся на хмарку пташину,
Ген, ген, пропливає у вирiй вона -
Вона ще вернеться в пiвнiчну країну,
Коли сюди прийде коротка весна.
П р и с п i в:
Вiльнi, гордi птахи, я молю вас благаю:
Передайте привiт Українi моїй!
Передайте уклiн i степам, i ланам того краю,
Де дитинство пройшло повне мрiй i надiй.
Що ж я не збираюсь - стою на припонi?
Весна моя, мабуть, давно вже пройшла.
Натрудженi руки i сивiї cкронi -
То осiнь моя павутиння сплела...
П р и с п i в
Птахи повернуться додому з чужини
В знайомi долини i поле, i лiс...
I я повернуся туди, Батькiвщино,
Де я народився, де вчився i зрiс.
П р и с п i в
«Молода Україна» № 441, 1998,Торонта, тир.5 000 прим.
* * *
БIЛА НIЧ
Гонить хвилi Нева в далинi вiд Днiпра,
Некрутi береги її в сивiм гранiтi.
Бiла нiч, Лiтнiй сад з вiзерунками грат-
Вони, дiйсно, найкращi у цiлому свiтi.
Придивляюсь, iду крiзь юрбу гомiнку
Серед див мармурових давнiшнього часу -
Десь у цьому саду, у тихенькiм кутку
Стрiв Сошенко колись молодого Тараса.
П р и с п i в:
Полонила свiт холодна синь,
Даль прозора, скiльки бачить око.
Змученiй душi було твоїй
В нiч таку тужливо, одиноко.
Обiйшов сад iзнов, та тебе не знайшов -
Мабуть, сю нiч малюєш ти в iншому мicцi.
Тож, не дивно менi - твої очi яснi
Бачуть свiтлi тони в сутiнковому мiстi.
В бiлу нiч я не сплю, все по мiсту ходжу -
Сподiваюсь тебе тут з мольбертом зустрiти -
Твої творчi роки в Петербурзi пройшли,
Хоч ти рвався завжди в Україну летiти.
П р и с п i в
Ти, Тарасе, не вмер! Петербург, вiдтепер
Збережи його постать у бронзi вiдлиту -
У чужiй сторонi поет словом палким
Надав приклад, як треба Вiтчизну любити!
П р и с п i в
«Молода Україна» № 441,1998, Торонта, тир.5 000 прим.
«Мы любим и славим тебя, Петербург»
2003,С.-Пб. Тир.500 прим.
«Вiсник» № 1, 2001, Львiв-Київ-Харкiв, тир. 1 000 прим.
* * *
СПIВАЙ, КОБЗАРЮ…
Спiвай, Кобзарю, славну пiсню!
Про Україну нам спiвай:
Про соловейка на узлicci,
Що вранцi будить темний гай.
I про тяжку селянську долю,
Що повна лиха через край,
Про дiвчину - струнку тополю,
Спiвай, Кобзарю, теж спiвай.
Приспiв: Спiвай, спiвай, спiвай,
Як соловейко будить темний гай,
Спiвай, спiвай, спiвай,
Про Україну нам спiвай!
Як сунули татари, ляхи
Загарбати наш тихий рай,
I як тiкали, бiдолахи,
Кобзарю, голосно спiвай!
I як Богдана обдурили,
Як рiдний нiвечили край,
Та про розритiї могили
Синам козацьким нагадай!
П р и с п i в: Спiвай, спiвай, спiвай,
Як українцi захищали край,
Спiвай, спiвай, спiвай-
Гетьманiв наших прославляй!
Як мре голодная дитина,
Спiвай, сльозу гiрку ковтай,
Як на Кавказi воля гине,
Спiвай, Пророче наш, спiвай!
У славну, вiльну Батькiвщину
Синiв розкиданих скликай!
Щоб ми завжди були єдинi,
Молись, Тарасе, та спiвай!
П р и с п i в: Спiвай, спiвай, спiвай,
Синiв своїх розкиданих скликай,
Спiвай, спiвай, спiвай-
Молись, Тарасе, та спiвай!
«Молода Україна» № 438, 1997,Торонто, тир.5 000 прим.
«Донеччина» № 33, 1996, Донецьк, тир. 15 700 прим.
«Нова доба» № 1/22, 1997, Харкiв, тир 1 000 прим.
* * *
ПIСНЯ ПРО УКРАЇНУ
Нездоланна, нiким не пiдкорена,
Зоре ясна, Вкраїно моя!
Ти для щастя i радощiв створена -
Хлiборобiв квiтуча земля.
П р и с п i в:
Скiльки раз ти палала пожежами,
Скiльки раз катував тебе кат!
Вороги опинялись за межами -
Ти звiльнялась вiд пут i вiд грат.
Не стидайся сьогоднi убогостi,
Головне - що ти вiльна iзнов,
Що нiхто не лишить тебе гордостi
I не буде точить з тебе кров.
Проклинаючи злiснiї вироки
I тамуючи бiль тяжких ран,
Пiднесешся ти велично, високо,
Як про це колись мрiяв Богдан.
П р и с п i в
I не стане тодi милуватися
Де-хто рiвнем життєвим чужим -
Прийде час, коли будуть пишатися
Трударi громадянством твоїм.
Тим, хто кинув батькiвськiї терени,
Вже надходить пора починать
По гiллям родовiдного дерева
Українськi корiння шукать.
П р и с п i в
«Молода Україна» № 441, 1998, Торонто, тир.5 000 прим.
«Свiтлиця» № 61, 1996, Донецьк, тир. 6 000 прим.
«Вiсник» № 1, 2001, Львiв-Київ-Харкiв, тир. 1 000 прим.
* * *
Присвячено Марiї Кухар - солдатськiй удовi iз села Синiвки
ПIСНЯ ПРО МАТIР
Щоразу гiрко згадувати нам
Своїх батькiв, що з бою не вернулись,
I наших нiжних i ласкавих мам -
До них недобре доля посмiхнулась.
П р и с п i в:
Лише тодi, коли ми пiдросли
I почали кохатись, зрозумiли,
Чом навеснi, мов завмирала ти,
Почувши в небi поклик журавлиний.
Почувши поклик журавлиний в небi синiм.
Вмивала нас гарячими слiзьми,
Коли ми бiгли в школу край дороги.
I танув перший iнiй на травi -
То твої сльози грiли босi ноги.
Плекаючи колгоспнiї лани,
Лише один бур'ян несла додому,
Як неставало сiна до весни,
То розбирала стрiху на солому.
П р и с п i в
Як нас було нелегко пiдiймать
На власнi крила - сумно пригадати,
Та ти навчила високо лiтать,
Пориви вiтру впевнено долати.
Була в селi ти перша iз красунь,
Не пiдточили вроду лихолiття,
Нi рання в чорних косах сива рунь,
Нi рання зморшка на твоїм обличчi.
П р и с п i в
«Свiтлиця» № 38 2000, Донецьк, тир. 6 000 прим.
«Свобода» № 28, 1999, Ню-Йорк, тир. 10 000 прим.
* * *
ОДНОКЛАСНИКИ
Музика Валеpiана Стратуци
Привiтно, як завжди, мене стрiчає
Наш затишний шкiльний ласкавий сад-
Зi мною з тихим сумом вiн згадає,
Якi були ми сорок лiт назад.
П р и с п i в:
Ми думали, що поруч будем вiчно -
Ми не могли тодi передбачать,
Що бiльше не смiятись нам безпечно,
Свiтання навеснi не зустрiчать.
Якi були щасливi нашi мами,
Коли малих до школи нас вели!
Роками тут знання ми здобували,
Тут мрiяли, мужнiли i росли.
П р и с п i в
Канiкули нас лiтом розлучали,
Та восени ми повертались знов.
Тут вперше у життi ми повстрiчали
Правдивую i свiтлую любов.
П р и с п i в
Але життя нам спутало всi карти,
Лише ми тiльки стали за порiг,
I з милою сусiдкою по партi
Нiде я вже зустрiтися не змiг.
П р и с п i в
* * *
МАЙОРИТЬ ЗНАМЕНО НАШЕ
(стройова пiсня)
Майорить Знамено наше -
Жовте жито, неба синь...
I нема нiчого краще
Мiст i сел - наших святинь!
П р и с п i в:
Раз, два, три!
Йдуть захистники
України, правди, вiри -
Славнi козаки!
Виступає попереду
Сотник - добрий командир...
Пастушки женуть череду,
Сонце сходить iз-за гiр...
П р и с п i в
Подолаєм перешкоди -
Cотник справi нас навчить:
Як оберiгать кордони,
Щоб народу мирно жить!
П р и с п i в
* * *
Сторінка:[1][2][3][4][5][6][7]
|
Технології
Дорошенко Олександр Васильович – поет, композитор-пiсняр, кандидат технiчних наук, Заслужений винахiдник Росiї в галузi авiацiйних двигунiв народився у 1944 р. в селi Синiвка на Полтавщинi (зараз Сумська обл.)
