|
|
|
Наше життя:
Мистецтво - таланти - Поезія - Дорошенко Олександр Васильович
– поет,
композитор-пiсняр | |
МЕТЕЛИК
Не лiтай, метелику, без мами,
Не лiтай один у вiддалi -
Пурхай бiля квiтки, грайся пелюстками,
Та малий метелик в море полетiв.
П р и с п i в:
Метелику, метелику, лети мерщiй до берега!
Лети мерщiй пiд квiтоньку - в хатиноньку свою!
Бо матiнка злякається, якщо вона дiзнається,
Вона-таки дiзнається про подорож твою.
Починає сонечко ховатись,
А упертий все летить, летить -
Де воно ночує, дуже хоче знати.
Та невистачає вже малятi сил.
П р и с п i в
Далi я не стану залiтати -
Нехай сонце спить в самотинi.
Зараз поверну я, полечу до хати,
А про сонце мама розповicть менi.
П р и с п i в
«Свiтлиця» № 36, 2001, Донецьк, тир. 6 000 прим.
* * *
ЇХАВ КОЗАК…
Понад рiчкою, понад ставом
Кiнь вороний козака несе,
Дiвчина-рибчина поза садом
Плете вiночок - ягнят пасе.
Раптом коник став, як вкопаний -
Так здивували сiдока
Очi чорнiї, коси довгiї -
Враз полонили козака.
П р и с п i в:
Гей, гей, гей! Очi чорнiї, коси довгiї!
Гей, гей, гей! Cтрiчки в вiночку кольоровiї!
Гей, гей, гей! Cтрунка i тонка, немов тополя!
Гей, гей, гей! Хай буде щасливою твоя доля!
Гострим поглядом збентежена
Дiвка до двору заспiшила,
А вiночок свiй недоплетений
На барвiнковi залишила.
-Гарна дiвчино, ось, почекай!
Хочу дещо тобi сказати:
Будь ласка, до батька сходи, нехай
Вiн дозволить зайти до хати.
П р и с п i в
Прошу руки я дочки вашої,
Хоч вiйна йде на Україну,
Та сватiв я зашлю поосенi,
Якщо у полi не загину.
Подивився батько на доньку,
Зрозумiв, що то - воля божа:
-Повертайся живий, голубоньку,
Сватай, раз дiвка тобi гожа.
П р и с п i в
«Свiтлиця» № 33, 2001, Донецьк, тир. 6 000 прим
* * *
БЕРIЗКИ
Я ходжу по стежинкам знайомим
Все одна.
Вiтром зiрване листя трiпоче
I кружля.
Почекай, вiтеречку, ще трохи,
Не спiши!
Глянь, берiзок моїх стали коси
Золотi!
Коло них ми востаннє прощались
Навеснi,
Cльози розпачу тут проливала
Я ряснi -
Восени повернутись з походу
Обiцяв.
То чому ж, мiй козаче, ти слова
Не стримав?
Якщо ти десь в путi забарився -
Я зажду,
До узлiсся одна в надвечiр'ї
Походжу.
На берiзки дивлюся в тривозi
I журбi -
То спадають листок за листочком
Днi мої.
Я ходжу по стежинкам знайомим
Все одна.
Вiтром зiрване листя трiпоче
I кружля.
Не кидай, буйний, листя з берiзок
В небуття,
Бо моя з ним загине надiя
На життя!
«Свiтлиця» № 35, 2001, Донецьк, тир. 6 000 прим.
* * *
БIЛА ХУСТИНА
Так часто прославляється в пiснях весна,
Дарує, наче, зустрiчi тiльки вона,
Немов би, весна лиш дарує нам радiсть надiй,
До мене ж осiнню надходить образ твiй.
П р и с п i в:
Знаю, але нiчого не вдiю я,
I розумiю, що чужий я тобi -
Ранньою осiнню хустиною бiлою
Cлiд твiй розтане в блакитнiй далi.
Захочеш, з неба зiрку дiстану ясну,
Чи пiсню задля тебе складу голосну,
Щоб стало веселим вродливе обличчя твоє -
Я певен, що доля тебе не мине.
П р и с п i в
Не вiр, що найсолодшi - примари весни,
А щастя розмивають дощi восени,
Що лише весною всi радощi б'ють через край,
Вiр в щастя, в удачу, надiйся, чекай!
П р и с п i в
* * *
ВЕСНА ДIВОЧА
Яка бурхлива надiйшла весна -
Шiстнадцята весна моя дiвоча!
I пiсня cолов'їна голосна
Близьке кохання впевнено пророче.
П р и с п i в:
Хто дасть менi пораду, хто покаже
Той шлях, яким до милого iти?
Дiвоче серце нудиться i плаче:
Знайди мене, мiй суджений, знайди!
Чеканням переповнена я вся,
Пропало вже дитяче ластовиння.
Хiба не видно, як душа сiя,
Яке яскраве, чисте те промiння?
П р и с п i в
Та розум мiй шепоче: не спiши,
На всi подiї в свiтi божа воля,
Зустрiнеш ти єдиного в життi,
Чекай, чекай - така дiвоча доля.
П р и с п i в
* * *
ЛИСТ ДО СОЛДАТА
Милий, єдиний, жаданий ти мiй!
Як же самотньо, тужливо однiй!
Надокучають чотири стiни,
В мокрiй подушцi тривожнiї сни...
П р и с п i в:
Ти замовляй нам розмови тривалi,
Вiсточки шли менi нiжнi, ласкавi -
I не зiв'януть нiзащо у свiтi
Палкого кохання нашого квiти!
Легше менi вiд слiв нiжних, п'янких -
Сходить солодка знемога од них.
Я зачитала листи до дiрок -
Кращi вони вiд найкращих книжок!
П р и с п i в
Ревнощi, сумнiви геть прожени -
Нашу любов не зруйнують вони.
Тож, не троюдь нi себе, нi мене -
Скоро вже наша розлука мине.
П р и с п i в
* * *
ОСТАННЯ НАДIЯ
Ось, нарештi, знайоме подвiр'я -
Тут ранiше бував я не раз.
Промайнули два роки з тих пiр, як
Випускний розлетiвся наш клас.
Як про кожну ти мрiяла зустрiч!
Як жадала наблизить її!
Що ж ти губи кусаєш все дужче?
Чом зволоженi очi твої?
П р и с п i в:
Не блукати нам вдвох до свiтання
У веснянiм саду гомiнкiм...
Що ж мовчиш? Чом надiю останню
Ти руйнуєш у серцi моїм?
По листам коротеньким - останнiм
Здогадався - стомилась чекать.
Мабуть, став я уже третiм-зайвим -
Ти не вмiла неправду казать.
Де ж свої почуття розгубила?
А в очах i журба, i печаль -
Повертала в долонi розкритiй
Оберiг мiй - за школу медаль.
П р и с п i в
* * *
Музика Валеpiана Стратуци
ТИ ПРОСТИШ…
Ти навiщо говориш так часто,
Що розлюбиш, покинеш, втечеш,
Хоч сама розумiєш прекрасно,
Що без мене ти не проживеш?
П р и с п i в:
Ти простиш менi все, як в останнiй
Я примчусь в електричцi пустiй -
Так прощає троянда в свiтання
Сонцю жар полудневий тяжкий.
Ти на шиї повиснеш у мене,
Прошепочеш: Жаданий ти мiй!
I тебе, наче дощик шалений,
Освiжить поцiлунок палкий.
Я-то знаю - мене ти кохаєш,
А погрози - то вiдчаю крик,
Коли десь щось не так, як бажаєш,
Чи вiдкладено зустрiчi мить...
П р и с п i в
Проводжаючи ранком, заплачеш,
Що не зможеш мене розлюбить,
Що порвать в тебе сили не стане
Нитку, нас поєднавшу навiк.
П р и с п i в
* * *
КОХАНА
Менi з тобою легко i спокiйно -
Завжди порозумiємося ми,
Хоч долi нашi в просторi космiчнiм
Шляхи у рiзних напрямках знайшли.
П р и с п i в:
Троюдить душу i пече
Питання, вiчне, мов Земля:
Чому ж ми ранiше з тобою не стрiлися,
Милая, хорошая моя?
На зустрiчi погоджуєшся рiдко,
Та знаю, що нудьгуєш ти без них.
Я добре розумiю все, лебiдко:
Ти маєшся в обставинах скрутних.
П р и с п i в
Чаруєш все оточення красою,
Ось зморшка на обличчi пролягла.
Якi були б щасливi ми з тобою,
Коли б ранiше руку простягла!
П р и с п i в
* * *
СИНI ГАЇ
Не завивають вночi хуртовини,
Довшi, свiтлiшi становляться днини,
I синички веселiше спiвають -
Скiнчення близьке зимi предвiщають.
П р и с п i в:
Синi гаї у вечiрнiй iмлi
Останнi зимовiї дивляться сни,
Навiянi вiтрами ще восени,
А в небi вже чується подих весни.
Сонечко свiтить i грiїє теплiше,
Вiтер ласкавий вологою дише,
В полi проталина перша чорнiє,
Радiсно жито на нiй зеленiє.
П р и с п i в
Серце частiше i голосно б'ється,
Наче пташина, iз хижоньки рветься.
I не дивуйтесь - надходить жаданна,
Сама найкраща пора для кохання.
П р и с п i в
* * *
Сторінка:[1][2][3][4][5][6][7] |
|
Технології
