Вiктор СОКОЛОВ
ПIЗНЯ ЛЮБОВ
(Переклад з росiйської)
Зорi за вiкном
Вечiр скидає,
Ми лише удвох,
Свiча згасає.
Мiсяць в яснинi
Вiща розлуку,
Cкiльки довгих лiт -
Гiрка розпука!
П р и с п i в:
Розстатися в цей вечiр жаль.
Хай прожене ноктюрн печаль!
Хай мла нiчна панує знов,
I поцiлунки, i любов!
Музику весни
Дарує вечiр,
Нiжний звук струни -
Якраз доречi.
В завтра, в новий день
Hас млiсть уносить,
Хай застряне десь
Злодiйка - осiнь!
П р и с п i в
* * *
Вiктор СОКОЛОВ
ЗУСТРIЛИСЬ ВИ МЕНI В НЕЛЕГКИЙ ЧАС
(Переклад з росiйської)
Зустрiлись Ви менi в нелегкий час -
Моєї долi шлях котивсь додолу,
Я зависав над прiрвою не раз
З передчуттями пiдсумку сумного!
П р и с п i в:
Погляд Ваш мiй cпокiй розтина,
Манють мене всюди за собою
Цi cолодкi, наче мед, уста,
Очi з лелiткою неземною.
Але спустились Ви, немов з небес,
I посмiшкою свiт весь озорили -
Знегоди вiдступили, я воскрес,
Бо Ви були зi мною в тi хвилини!
П р и с п i в
Дзвенить Ваш нiжний голос, мов струмок,
Захоплення у серцi викликає,
В промiннях сонця, в сяяннi зiрок
Iмення Ваше свято промовляю!
П р и с п i в
Я повсякчас у мрiях бачу Вас,
I млiю, коли дивитеся нiжно,
Зустрiлись Ви менi в нелегкий час
I вдячний долi я за це безмiрно!
П р и с п i в
* * *
Вiктор СОКОЛОВ
НЕ ЗАБУВАЙ МЕНЕ!
(Переклад з росiйської)
Три розкiшнi cвiжiї гвоздики
Образ твiй нагадують менi,
Губи смаку стиглої суницi
Вiдчуваю завжди, мов у снi!
П р и с п i в:
Я без тебе не здiйсню надiї,
Засумую, розгублюся вкрай!
Лиш кохай мене, як i ранiше,
Лиш завжди про мене пам'ятай!
Знову до життя мене збудила,
Вперше я таку, як ти зустрiв,
Скiльки в тебе нiжностi i сили,
Ти - початкiв всiх мох почин!
П р и с п i в
Що б там доля нам не предрiкала,
Не примусить промiнять мене,
Твою вдачу милу i ласкаву,
Чарiвництво губ твоїх святе!
П р и с п i в
* * *
Вiктор СОКОЛОВ
ЖДУ ВIДПОВIДI ДОЛI
(Переклад з росiйської)
Стоїть тополя з ясенем обнявшись -
Двi долi їх навiк переплелись,
А ми з тобою, ще й не пострiчавшись,
Мов двi дороги, круто розiйшлись!
П р и с п i в:
Квiтучої тополi млостний дух
Менi знов голову дурманить,
Я вiдповiдь своєї долi жду,
Вона вже, мабуть, не обманить!
Тополi ясен щось шепоче нiжно,
Вiн приголубив бережно її,
З тобою ж ми страждаєм безутiшно,
Що не зустрiли щастя у життi!
П р и с п i в
Сльозини застють очi мимоволi,
А тополиний пух кружля навкруг!
Вже котрий раз я заздрю цiй тополi,
Що поруч з нею вiрний, гарний друг!
П р и с п i в
* * *
Вiктор СОКОЛОВ
ЦВIТУТЬ ЛИШ РАЗ КОХАННЯ КВIТИ
(Переклад з росiйської)
Цвiтуть лиш раз кохання квiти,
Умiй любов`ю дорожить,
Не запалає юнiсть двiчi -
Не намагайся запалить!
Однi безсмертки лиш не в`януть,
Яскраве листя - на вiки.
Я пiзно зрозумiв оману,
Яку накоїв сам собi!
Iще кiнця путi не видно,
Ще не старий i повен сил,
I, все ж, менi до болю прикро,
Що нелюбившую любив!
У поривi душа заплаче
I усмiхнеться в сумний час!
В признаннях не було нестачi,
Кохав же лиш один iз нас!
* * *
Вiктор СОКОЛОВ
ЧЕКАННЯ ЗУСТРIЧI
(Переклад з росiйської)
Я - злочинець, бо злочинно довго
Смаку твоєїх уст не вiдчував,
Пам`ятi свистячiї осколки
З засiдки вражають наповал!
В серце б`ють вони без жалю, влучно,
Змушуючи пригадать про те,
Як до тебе три роки на зустрiч
Йшов нерiвним шляхом, манiвецем.
Як все почалось по-жартiвному,
Як шукав до твого серця путь,
Поцiлунок нескiнченно довгий
Навiть i в могилi не забуть!
Iз самоув`язнення вернуся,
Скину арештантський однострiй,
На колiнах, мов жебрак, дiб`юся,
Вимолю ласкавий погляд твiй!
В горлi, як в Сахарi, стане сухо,
Голова в малиновiм диму,
Розiллється трепетлива мука
I тебе я мiцно обiйму!
Я тобi шепну єдине слово,
Iстини бажань не таючи,
I тодi вiдкриють губи знову
Те, що знаєм тiльки я i ти!
* * *
Альмiра БIККУЛОВА
МАРМУРОВI СХIДЦI
(Переклад з башкiрської)
Крiзь вузькi стежки i через роки
Ми йдемо до славного порогу,
Перед нами до життя нового
Бачуться вже схiдцi мармуровi.
Я зiйшла на схiдець мармуровий,
З нетерпiнням глянула додолу –
Там життя, любов, знегоди долi,
Зойки болю серця молодого.
Через серця бiль i сил нестачу
Схiдцi мармуровiї вели.
Розрiшу, якщо знайду ключi,
У новiм життi новi задачi.
Я по самим першим схiдцям бiлим,
Наче поповзом, у гору йшла,
I старого долi курiня
Залишила, i життя руїни.
Скiльки сил людських i сил духовних
Витратила я на кожний крок
Крiзь колючi терни - до зiрок
На шляху по схiдцям мармуровим!
* * *
Альмiра БIККУЛОВА
Дочки Башкортостану
(Переклад з башкiрської)
Дочки Башкортостану…, є про що сказати.
Це гiркота долi в давнинi iмлистiй,
Там раба-дружина i рабиня-мати -
Залишилась пiсня в полi кам’янистiм.
Байрамбiка мила - постать легендарна,
Стала “чорнолиця” бiдна Галiма,
Зiляйлюк, як листя, пожовтiла марно,
Джерело мелодiй вiдкрила Салiма.
Як спiвуча пташка, ти любила волю,
I тримати душу в рабствi не могла,
Рвалася на волю, кленучи недолю,
Та рабою долi нiколи не була!
* * *
Альмiра БIККУЛОВА
ВЕЛИЧ
(Переклад з башкiрської)
Чим вищi скелi, тим бiльше
Знегодам вони пiдвладнi.
Дарують людям слабкiсть,
До сильного – вимоги вищi.
Велич властива сильним,
Приходить в життєвiм змаганнi,
У самовiдданiй працi,
Росте, коли справi ти вiрний.
Величний знає вартiсть
Життя i завжди вiн чесний.
Вiн - як маяк небесний,
Зiрцi подiбна яснiсть.
* * *
Альмiра БIККУЛОВА
Жила по велiнню серця…
(Переклад з башкiрської)
Жила по велiнню серця,
Йдучи бiдi назустрiч,
Не вiдчувала навiть
Пекельный вогонь життя.
По розуму я працювала,
Та жила по велiнню серця,
Тому, що б я не робила,
Серце – у святi життя!
Розум знає мiру,
Серце палає без мiри,
В злагодi з розумом завжди –
Серце моє у святi!
* * *
Сторінка:[1][2][3][4][5][6][7] |
Технології
